Про Парафію

Церква, в історії українського народу, завжди була і є джерелом духового життя і національного збереження, місцем духовної підтримки і необхідного релігійно-національного виховання та його розвитку, місцем збереження духовних традицій.

У 1951 році 20 травня Свято-Миколаївська церква була передана парафіяльній громаді для ведення богослужінь. З 1-го грудня 1952 року Свято-Миколаївська церква оформилась в окрему парафію, під проводом отця д-ра Богдана Липського, який згідно своїх геніальних знань оформив духовний та іконографічний характер храму. Розпис Свято-Миколаївської церкви виконано згідно з традиціями візантійського церковного малярства. На стінах святилища, храмu і притвору розміщені – у святилищі Христос Вседержитель, Богоматір – Оранта, Воскресіння Христове та постаті отців Церкви, на стінах – Розп’яття, Зішесття в ад, ікони святих Володимира і Ольги, Константина і Олени, Бориса і Гліба, Антонія і Теодозія Печерських, Кирила і Методія, та сцени з життя Христа.

У притворі церкви – апостола Андрія на Київських горах, Хрещення Руси-України, історично церковні постаті – Київський митрополит Веньямин Рутський та Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький. Виконані також картини чудодіяній Святого. Миколая – Чудотворця. При вході – герб України і герби всіх українських земель. При Свято-Миколаївському храмі була також обладнана та розмальована окрема молитовниця-церквиця святої Софії на честь Божої Премудрості. У наш час мініятюрна “Торонтська Свята Софія”, разом із Свято-Миколаївською святинею, чарують своїм вдалим комплексом східного церковного мистецтва. Останнім важливим досягненням громади було збудування парафіяльного центру, в якому розмістилися три поверхи кімнат для Рідної Школи і помешкання для священиків.

Парафія жила і живе із знань та досвіду своїх парохів: о. д-р Богдана Липського, о. Івана Сиротинського, о. Димитрія Паньківа, о. Віктора Головача, та останньо о. д-ра Романа Лобая, який був призначений парохом у грудні 2005 р. на празник Св. о. Миколая. Рівно ж о. др. Роман Лобай, вивищений титулом крилошанина, виконує призначення канцлера Єпархії Торонто і Східної Канади. При проведенні літургійних дій, священнослужителі Свято-Миколаївського храму всеціло дотримувались уставу і канонів візантійсько-українського обряду. У церкві служаться ранішні, вечірні, всенічні служби, акафісти, параклиси і молебні та всі інші богослужіння часослова і церковного требника. Сьогодні парафія начисляє 800 родин-членів. У парафії служать священики: о. д-р Роман Лобай (парох), о. д-р Олександер Лящук, о. Олег Качур. За 50-ть років існування, у Свято-Миколаївській парафії зареєстровано близько 1,500 вінчань, 3,350 хрещень, 3,000 перших сповідей та 2,280 похоронів членів парафії. Як бачимо, парафія живе, маючи ідейних та гідних душпастирів. Живе бо – “наше збереження є через відмінність, а не через уподібнення”.

Слід відзначити посвятну працю церковнослужителів Свято-Миколаївської парафії. Церковний крилос під час богослужінь, з початку заснування церкви до вересня 1968 року, вів вміло, згідно приписів типика і напівів ірмологіона, реєнт Дмитро Брездень. Допомагав і продовжив цю працю Микола Клюфас. Згодом, це місце зайняв диякон Микола Лещишин. Спільно з дияконом Миколою працював Мирослав Костів, сьогодні священик у Скандинавії. Тепер їх місце зайняли маґістр богослов’я Олег Бих та п. Іван Кудлач.

Другий період історії Свято-Миколаївської парафії бере початок із поверненням Блаженнішого Патріярха Йосифа з дому неволі у вільний світ, після його 18-тирічного ув’язнення. За двадцять років перебування Патріярха Йосифа серед нас, парафія як невід’ємна частина Української Церкви, постійно підтримувала його натхненну працю. Відвідали Свято-Миколаївську парафію також Блаженніший Патріярх Мирослав Любачівський та Блаженніший Патріярх Любомир Гузар. Наша парафія, завжди підтримувала устрій помісності. Чисельно з Архипастирськими відвідинами служили Святу Літургію в нашому Храмі владика Кир Ізидор, владика Кир Корнилій Пасічний та Преосвященний Владика Стефан Хміляр, Єпарх Торонто та Східної Канади. По декілька разів служили інші українські владики з України та діяспори, а також проводили служби двоє мелхітських архієреїв – це архиєпископ Юрій Гакім, який згодом став патріярхом Максимом V і архиєпископ Йосиф Рая, який після Максима зайняв цей достойний владичній престол. Також проводив службу владика Анарґирос, апостольський екзарх для греків, католиків візантійсько-грецького обряду Греції. Їхні служби близькі нам за обрядом.

Громада і її організації кожночасно проводили і проводять акції фінансової допомоги у фонди Української Помісної Церкви і її проводу. Вислано також грошову допомогу Науковому Товариству ім. Шевченка у місті Сарсель,Франція. Громада виділяє кошти на стипендії студентам семінарії у Римі, Оттаві, учням середніх шкіл у Бразилії та в Україні. Організації парафії опікуються хворими та вбогими, допомагають у розбудовах парафій та храмів по цілій Україні та місцях українських поселень в діаспорі.

В парафії, з різних нагод проводились соборні богослужіння з численною участю духовенства для вірних усіх парафій Торонта: так як, повернення Блаженнішого Патріярха Йосифа на волю, 25-річчя його архиєрейської хіротонії, беатифікацію митрополита Андрея, з нагоди національних роковин: “Самостійності і Соборності”, Листопадового Зриву, служено панахиди за померлих церковних ієрархів, національних діячів і героїв.