Євхаристія означає «благодарення» (подяка). У ній Христос дарує нам самого себе, аби ми дарували себе Йому і нашим ближнім. Тому Пресвята Євхаристія виявляє і творить нашу спільність із Богом і людьми, через неї ми стаємо одним тілом, тобто Церквою (Ми йдемо з Христом: Катехизм для молоді, с. 106)
До таїнства Євхаристії приступаємо протягом усього життя, адже через нього ми постійно зростаємо в благодаті богосинівства, яку прийняли в Хрещенні та Миропомазанні, тому наша Церква й причащає новоохрещених (Христос – Наша Пасха, п. 431).
Ікона Причастя апостолів, як і ікона Тайної Вечері, зображає те, що відбувається на Літургії: Христос причащає Своїм Тілом і Кров’ю апостолів, які представляють усіх вірних (Христос – Наша Пасха, п. 435).
Церква урочисто сповідує і навчає, що на Літургії приймаємо правдиве Тіло Христове – запоруку того, що й Церква є Тіло Христове: «Тож аби не тільки любов’ю, а й самим ділом бути нам членами Христового Тіла, будемо причащатися того Тіла. І це діється через поживу, що її дав Христос, щоб виявити свою велику любов до нас. Тому з’єднав самого Себе з нами, даючи нам своє Тіло, щоб ми не творили нічого іншого, як тільки тіло, з’єднане з Головою. І це є ознакою найсильнішої любові». (Христос – Наша Пасха, п. 436).
Христос подає Своє Тіло і Кров у доступний для людини спосіб: «Тому що в людей звичайним є їсти хліб і пити воду й вино, Він поєднав із ними Своє Божество й учинив їх Своїм Тілом і Кров’ю, щоб через те, що звичне й згідне з природою, ми стали тим, що понад природою». (Христос – Наша Пасха, п. 438).
У Євхаристії Христос дарує нам участь у Його боголюдському житті з милостивої любові, а не через наші заслуги. Найвищим виявом цієї любові є Голготська кривава жертва Христа, спомином якої є літургійна безкровна жертва – Євхаристія (Христос – Наша Пасха, п. 442).
Умовою гідного святого Причастя є чиста совість причасника, покаяння перед Богом за гріхи і примирення з ближніми: «Зібравшись разом у воскресний день Господній, переломлюйте хліб і чиніть подяку, визнавши перед тим свої провини, щоб ваше принесення було чистим. Кожен, хто посварився зі своїм ближнім, нехай не приходить до вас, поки не примириться, щоб ваше принесення не було осквернене» (Христос – Наша Пасха, п. 446).
Справді, Хрещення — перше таїнство, яке людина приймає, щоби стати християнином. Разом із Хрещенням звершується й таїнство Миропомазання, а також новоохрещений приймає Святе Причастя — бере участь у таїнстві Євхаристії. Ці три таїнства називаються таїнствами християнського втаємничення, оскільки через них ми стаємо членами Церкви, приймаємо благодать Божу і входимо в життя Пресвятої Тройці (Ми йдемо з Христом: Катехизм для молоді, с. 104)
Через Хрещення новоохрещений народжується для життя вічного, через Миропомазання — «дихає Святим Духом», а через Євхаристію — отримує «поживу вічного життя», яку Христос дарує для його зростання в новому житті, тобто обожествлення (Ми йдемо з Христом: Катехизм для молоді, с. 106)