Ще в Старому Завіті людина, вражена недугою, пізнавала свою обмеженість і відчувала, що хвороба пов’язана з гріхом. (Христос – Наша Пасха, п. 463)
У недузі людина зверталася до Бога й саме в Нього благала зцілення, визнаючи перед Господом свої гріхи (див. Пс. 6; 38; 102). (Христос – Наша Пасха, п. 463)
У Новому Завіті Ісус Своїми страстями та животворящою смертю надає нашим стражданням нового значення: у поєднанні зі стражданнями Ісуса вони стають засобом очищення і шляхом спасіння для нас та для інших людей. (Христос – Наша Пасха, п. 463)
Ісус, посилаючи дванадцятьох апостолів на проповідь Євангелія, «дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч» (Mт. 10, 1). Він обіцяв, що проповідь супроводжуватиметься зціленнями: «На хворих будуть руки класти, і добре їм стане» (Мр. 16, 18). (Христос – Наша Пасха, п. 464)
У таїнстві Єлеопомазання недужий отримує за молитвою Церкви відпущення гріхів. Це таїнство не замінює, однак, таїнства Сповіді. Якщо єлеопомазаний чи єлеопомазана, каючись, не мав чи не мала можливості приступити до таїнства Сповіді, то він чи вона отримує відпущення гріхів. (Христос – Наша Пасха, п. 467)
Уділення святого таїнства Єлеопомазання звершують у храмі або там, де перебуває недужий чи недужа. (Христос – Наша Пасха, п. 468)
Чин Єлеопомазання включає освячення єлею, читання Апостола та Євангелія і помазання недужого чи недужої. (Христос – Наша Пасха, п. 468)
Помазуючи недужого чи недужої єлеєм (його чи її чоло, очі, ніздрі, вуха, уста, щоки, груди, руки і ноги), священик проказує урочисту благальну молитву до Бога Отця. (Христос – Наша Пасха, п. 468)
Читання з Апостола та Євангелія під час звершення таїнства говорять нам про Божу силу і Його любов до свого творіння. (Ми йдемо з Христом: Катехизм для молоді, с. 109)
Чин закінчується покладанням книги Святого Євангелія на голову недужого чи недужої на знак того, що сам Христос Господь кладе Свою святу десницю на його чи її голову на зцілення й прощення гріхів. Після звершення таїнства Єлеопомазання недужий чи недужа причащається Святих Дарів – «ліку безсмертя». Присутні під час звершення Святого Таїнства Єлеопомазання моляться за недужого чи недужої, сповняючи апостольські заповіти: «Моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу» (Як. 5, 16). (Христос – Наша Пасха, п. 469)